У Європейський день протидії торгівлі людьми "Ла Страда-Україна" констатує: проблема залишається актуальною для України



Протягом січня 2000 – червня 2012 рр. 8676 виявлених осіб, постраждалих від торгівлі людьми, отримали допомогу від Представництва МОМ в Україні (протягом січня-червня 2012 р. – 510 осіб). За цей період Центр «Ла Страда-Україна» надав допомогу більше, ніж 1500 особам (протягом січня-червня 2012 р. – 32 особи) постраждалим від торгівлі людьми та насильства. Протягом січня-червня 2012 р. працівники органів внутрішніх справ виявили 109 злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми. При цьому сама проблема торгівлі людьми зазнає змін, що створює складнощі для виявлення постраждалих від торгівлі людьми та надання їм допомоги, ведення профілактичної роботи, а також ефективного розслідування таких справ. За даними МОМ в Україні спостерігається,зокрема, зниження кількості постраждалих, які повертаються з країн ЄС (5,5% у січні-червні 2012 р., 18% у 2011 р. порівняно з 28% у 2010 р.). Найбільш популярними країнами призначення для українців стають Росія, Польща. Випадки внутрішньої торгівлі людьми складають до 8%, переважно від котрих страждають діти та молоді дівчата, яких експлуатують у жебрацтві та сексуальній сфері. Україна дедалі більше стає країною призначення для торгівлі людьми у більшості випадків з метою трудової експлуатації у сільському господарстві та на будівництві. У 2010 р. було виявлено 8 постраждалих, у 2011 – 23, у січні-червні 2012 р. - 54. 43% іноземних громадян, які постраждали від торгівлі людьми є громадянами Молдови. Збільшується кількість випадків трудової експлуатації. Так, 83% (більше 2/3 у 2011 р.) осіб, яким надавалась допомога у січні-червні 2012 р., страждали від торгівлі людьми з метою трудової експлуатації, і 10% (25% у 2011 р.) страждали від сексуальної експлуатації.
 За інформацією Міністерства соціальної політики на жовтень 2012 р., статус постраждалої особи від торгівлі людьми отримали 7 осіб. 
Інформація про затримання злочинців, причетних до злочину торгівлі людьми, відкриття справ за ст. 149 Кримінального Кодексу України досить незначним чином відображується у ЗМІ. Крім того, інформація про доведення зазначених справ до суду, результати судових розглядів, винесення вироків по справах та притягнення винних до відповідальності тощо майже зовсім відсутня в інформаційному просторі. Відсутність позитивної інформації не сприяє бажанню постраждалих осіб співпрацювати з правоохоронними органами та формує зневіру у справедливість вирішення подібних справ.
Крім того, ослаблення інституцій та структур, які мають організовувати роботу з протидії торгівлі людьми, зокрема МВС та Міністерство соціальної політики, в 2010 – 2012 рр. можуть привести до посилення негативних тенденцій в наступні 2-3 роки.

Протягом першої половини 2012 р. Кабінетом Міністрів було прийнято цілу низку підзаконних актів на виконання Закону України «Про протидію торгівлі людьми»:
1. Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 №29 ).
2. Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року (Постанова Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 № 350 ).
3. Про затвердження Положення про створення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.2012 №303 ).
4. Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №417 ).
5. Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 № 660 ).
6. Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 р. №783 ).
Прийняті документи уточнюють положення Закону та визначають шляхи його реалізації. Серед основних позитивних моментів слід відзначити таке: встановлюється статус особам, які постраждали від торгівлі людьми, що дає можливість отримати допомогу, в тому числі матеріальну, від держави; визначається відповідальність різних державних структур за діяльність у сфері надання допомоги постраждалим особам; окремі положення стосуються надання допомоги дітям, іноземним громадянам.
Відповідно до прийнятих документів Міністерство соціальної політики визначено національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми. Проте відповідні зміни не знайшли свого відображення в Положенні про діяльність цього Міністерства, яке затверджено Указом Президента від 6 квітня 2011 року № 389/2011, хоча з часу його затвердження зміни до Положення вносилися вже тричі .
Запроваджуваний Національний механізм взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми стосується лише одного напряму протидії – захист та надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми. Тоді як такі напрями як профілактика, боротьба, координація залишились поза увагою.
Зазначені вище документи приймались із значним запізненням, що свідчить про нереальність дотримання місячного строку, визначеного Законом.
Залишається проблемним питання надання допомоги постраждалим особам з інших країн, забезпечення їхніх потреб у захисті та допомозі під час перебування в Україні.
Відсутність в Законі та відповідних підзаконних актах положення про встановлення періоду реабілітації та обмірковування для осіб, відносно яких є підстави вважати, що вони постраждали від торгівлі людьми, також призводить до порушення прав постраждалих, особливо громадян інших країн. Вважається за доцільне внести зазначені положення, які містяться в ключових міжнародних документах до національних нормативних актів врахувавши існуючий досвід інших країн, де період реабілітації та обмірковування є вже сталою нормою.
Не зважаючи на наявність в ЗУ «Про протидію торгівлі людьми» положень щодо необхідності оцінки ризиків повернення постраждалої особи до країни походження ( ст. 16 «Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми» та ст. 24 «Повернення або залишення дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми»), нормативні документи, що були прийняті на виконання закону, не містять чіткої процедури проведення оцінки таких ризиків. Також дана процедура не включена в положення, якими керуються в своїй діяльності суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.
Мають місце складнощі та порушення і під час процесу відшкодування потерпілим майнової, моральної та фізичної шкоди, якої вони зазнали внаслідок вчинення злочину торгівля людьми. Серед них: формальний підхід слідчих до роз’яснення потерпілим їхніх прав заявити позов про компенсацію; необхідність довести факт моральних страждань; віддаленість експертних центрів та нечисленність атестованих судових експертів-психологів; відсутність практики міжнародного співробітництва щодо захисту майнових прав громадян України; недосконалий законодавчий механізм стягнення компенсації; недієвість ст. 1177 Цивільного кодексу України щодо зобов’язань держави відшкодовувати збитки потерпілим тощо .
Досі не були прийняті стандарти щодо здійснення послуг у сфери протидії торгівлі людьми, які були розроблені та подані до Міністерства соціальної політики групою експертів – представників державних, неурядових та міжнародних організацій ще в 2010 р.
Курс державної політики та зобов’язання, які взяла на себе Україна у сфері протидії торгівлі людьми, підписавши ряд міжнародних та національних документів, вимагають посилення діяльності у цій сфері, а також зміцнення кадрового потенціалу відповідальних структур. Натомість спостерігається ослаблення державного механізму протидії цьому явищу. Нові функції, які покладаються на Міністерство соціальної політики, зокрема щодо встановлення статусу особи постраждалої від торгівлі людьми, повноваження національного координатора державної політики у цій сфері та інші вимагають серйозного організаційного та кадрового забезпечення як на центральному, так і на обласному рівнях. В той же час згідно міжнародних стандартів, структурний підрозділ, відповідальний за протидію торгівлі людьми, повинен бути максимально високого рівня, що забезпечує можливість ефективно організувати координацію та взаємодію усіх задіяних структур та закладів.
Окрім того, Департамент по боротьбі з кіберзлочинністю і торгівлею людьми Міністерства внутрішніх справ було понижено до Управління боротьби з торгівлею людьми та злочинами проти моральності, а станом на сьогодні розслідування злочинів, пов'язних з торгівлею людьми знаходиться у компетенції одного відділу у складі департаменту карного розшуку структури. На практиці всі ці зміни призводять до труднощів у роботі по боротьбі із злочинами, відволіканням працівників на іншу діяльність, як це було вже в 2005 р.
Координація роботи у сфері торгівлі людьми, так само як і ґендерної політики, протидії домашньому насильству здійснювалась через Міжвідомчу координаційну раду з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми, створеної в 2007 р. Вона критикувалася за низьку ефективність, у т.ч. через поєднання великої кількості питань та відсутність конкретних кроків з реагування. За обставин закінчення дії державних програм зазначеними темами у 2011-2012 рр. ця Рада в 2011-2012 р. не працювала.


Назад